Малооцінені союзники: як Данія, Норвегія та Японія вкладають у перемогу України

Данія, Норвегія і Японія - саме ці три нації виявилися не лише провідними в напрямку зовнішньої допомоги для України, але й першими серед всіх інших держав, що втілили довгострокові програми підтримки та підписали двосторонні угоди у сфері безпеки.

Зауважимо, що їхній внесок у розвиток України отримує набагато менше уваги, ніж той, який надають США, Німеччина, балтійські країни чи Польща. Але все ж таки вони варто розглядати як партнерів, яким потрібно приділити увагу.

Згідно з дослідженням Кільського інституту світової економіки, за обсягом допомоги на державному рівні ці країни потрапляють у першу десятку після ЄС, США, Німеччини та Великої Британії.

Якщо розглядати внесок у відсотках від ВВП країни-донора, то Данія займає друге місце, оскільки її допомога Україні становить 2,4% від ВВП. Норвегія йде на третьому місці з 1,7% від ВВП. Варто зазначити, що частка Японії менша - 0,17%, але вона є абсолютним лідером серед азійських країн.

Руйнуючи усталені уявлення

Данія стала першовідкривачем серед країн, що не входять до G7, у підписанні двосторонньої Угоди про співпрацю в області безпеки та наданні тривалої підтримки Україні на 10 років.

Вона відіграла ключову роль у розблокуванні можливості надання Україні винищувачів F-16 і прийняла на себе лідерство в авіаційній коаліції.

А весною 2023 року Данія передала свої 19 гармат Caesar, недавно придбаних у французької компанії Nexter (про це повідомила прем'єр-міністр Метте Фредеріксен, яка зазначила, що її країна "передала всю свою артилерію Києву"), – це стало важливим прискорювачем для створення коаліції з артилерії.

Копенгаген виділив 4,9 мільярда євро фінансової підтримки (окрім підтримки через структури ЄС), з яких військова складова становить 4,5 мільярда євро. На сьогодні Данія відправила 16 пакунків військової допомоги.

У березні 2023 року країна створила Український фонд, спрямований на надання тривалої допомоги Україні, на суму 8,5 мільярда євро з рівномірним розподілом коштів протягом шести років (2023-2028).

У рамках цього Фонду було розроблено державну програму кредитування та гарантій через Експортно-інвестиційний фонд Данії (EIFO) з обсягом 130 мільйонів євро на тривалі кредити й гарантії для данського експорту та інвестицій в Україну.

Данія взяла під своє піклування Миколаїв та Миколаївську область навесні 2023 року і з того моменту надала кілька пакетів допомоги на суму 121 мільйона доларів на відновлення регіону.

"Ми вже з данцями, як родичі", – відзначив керівник обласної військової адміністрації Віталій Кім, і це чітко відображає залученість країни до відновлення регіону, який і досі переживає тягар регулярних російських обстрілів.

Норвегія з свого боку приймає участь у трьох важливих коаліціях: морській, яку очолює спільно з Великою Британією; у коаліції F-16 (пожертвує свої літаки та забезпечує навчання українського персоналу); та коаліції протиповітряної оборони (системи NASAMS успішно захищають українське небо).

Наразі офіційне Осло також перебуває у процесі обговорення безпекової угоди з Україною. Норвезькі колеги у приватній розмові зазначили, що для їхньої політичної сфери сусідня держава є важливим вказівником у прийнятті власних рішень щодо підтримки України.

Норвегія одна з перших впровадила багатолітню стратегію в рамках Програми підтримки Нансена (названої на честь лауреата Нобелівської премії миру Фрітьйофа Нансена, який сто років тому відправився на гуманітарну місію на територію України під час Голодомору).

Ця стратегія передбачає виділення 7,4 мільярда доларів на період з 2023 по 2027 рік з рівномірним розподілом коштів для військової та цивільної допомоги Україні.

Це наймасштабніша програма допомоги в історії Норвегії, яка надає підтримку країні, яка перебуває у стані війни.

Вона включає такі напрямки: широка військова допомога (ППО, артилерійні боєприпаси, розвиток ВМС України разом з Великою Британією); цивільна підтримка держави та ключових галузей, таких як енергетика, ядерна безпека, охорона здоров'я; негайна гуманітарна допомога українцям та сусіднім країнам, які серйозно постраждали від наслідків війни (зокрема, Молдові).

На початку минулого року прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре під час візиту до України оголосив про виділення додаткової допомоги в розмірі 1,8 мільярда доларів на 2023 рік та обіцяв збільшити витрати зі суверенного національного фонду в найближчі роки для фінансування військових та гуманітарних заходів в Україні.

Доходи національного фонду країни різко зросли через відмову європейських країн від імпорту російських енергоресурсів та збільшення закупівель норвезької нафти і газу. Внаслідок цього політики та громадськість внутрішньої політики вимагають від уряду збільшення допомоги Україні за рахунок отриманих надприбутків, особливо з урахуванням затримки та невизначеності американської підтримки в майбутньому.

Але головне, норвежці, які пишалися своєю репутацією "мирної нації", не лише підтримують, але й критикують уряд за повільне, на їхній погляд, прийняття рішень щодо забезпечення військової підтримки Україні.

Уряд Норвегії також дозволив прямий продаж зброї та військової продукції від своєї оборонної промисловості Україні. Відповідні зміни набули чинності 1 січня 2024 року.

Норвезька політика експортного контролю (прийнята парламентом у 1959 році) забороняє продаж зброї та боєприпасів в країни, де відбувається війна. Тому рішення уряду було прийняте винятково щодо України і "виправдане надзвичайною ситуацією з погляду політики безпеки, в якій ми зараз перебуваємо разом із нашими союзниками".

Голос України в Азії

"Японії не потрібно надто часто пояснювати: інвестиції в безпеку України - це також інвестиції в безпеку Японії, оскільки жоден зі світових лідерів не сформулював зв'язок між агресією РФ та можливою агресією Китаю так чітко, як прем'єр Кісіда в своїй вже відомій фразі: Україна сьогодні - це Східна Азія завтра", - підкреслила директорка Центру "Нова Європа" Альона Гетьманчук під час 4-го Форуму Україна-Японія, який відбувся 15 березня у Києві.

Питання безпеки стоїть на передньому краї у відносинах між цими двома державами, оскільки японська сторона виразно стверджує, що безпека в Європі неможлива без безпеки Східної Азії та Азійсько-Тихоокеанського регіону взагалі.

Російська агресія проти України породила поняття "комплексної національної безпеки", що включає в себе енергетичну, ядерну та продовольчу безпеку, а також економіку.

Токіо розуміє глибокий вплив цих наслідків та активно підтримує Україну у пошуку шляхів їх вирішення.

Винятковий та повноважний посланець Японії в Україні Кунінорі Мацуда, на Форумі, заявив, що за ці "два роки невиправданої війни Україна та Японія переосмислили одна одну, а наші зв'язки стали набагато глибшими, ніж будь-коли раніше".

І це не перебільшення. Японія - одна з кількох азійських країн, що надає величезну підтримку Україні, як з фінансової та гуманітарної точок зору, так і дипломатично.

Під час минулорічного головування в G7 Токіо став головним захисником України на всіх рівнях групи та поза нею, намагаючись привернути максимальну увагу до російсько-української війни.

Запрошення президента Володимира Зеленського на саміт у Хіросімі - вперше в історії України - дало змогу зосередити увагу на підтримці не тільки держав-учасниць G7, але й запрошених учасників зустрічі, серед яких були провідні країни Азії та Тихоокеанського регіону - Індія, Корея, Австралія, Нова Зеландія та Індонезія.

Наполегливість японської сторони гостро контрастує з позицією індійського уряду, який намагався обмежити обговорення російсько-української війни на майданчиках G20 під час свого минулорічного головування.

Не менш важливим проявом підтримки України був візит прем'єр-міністра Фуміо Кісіди до України у березні минулого року, який відбувся в один час з візитом Сі Цзіньпіна до Москви.

З початку повномасштабної агресії Японія надала значну підтримку економічній та фінансовій стабільності України на суму понад 4,6 млрд доларів.

Разом з Норвегією Токіо серйозно допомагало уряду України на початку поточного року, надавши 760 млн доларів безповоротного фінансування в рамках проєкту Світового банку PEACE, що допомогло компенсувати частину соціальних та оборонних витрат.

У грудні минулого року під час онлайн-саміту G7 прем'єр-міністр Кісіда пообіцяв Україні додаткових 4,5 млрд доларів, включаючи 1 млрд доларів гуманітарної допомоги для підтримки енергетичної системи та розмінування.

Допомога Японії в основному фокусується на фінансовій та гуманітарній сферах, з великим акцентом на підтримку енергетичної системи та відбудови.

Однак, обмеження, вміщені у пацифістській конституції країни, забороняють військову допомогу.

Раніше японський уряд унормував постачання нелетального військового майна країнам, які стикаються з незаконними вторгненнями, у відповідності до міжнародного права, це стало прецедентом та допомогло надати дрони, бронежилети, каски, зимовий одяг, біноклі, освітлювальні прилади та інше нелетальне майно українським військовим.

На кінці грудня минулого року Японія послабила строгі правила експорту зброї та дозволила продавати ліцензовані ракети протиповітряної оборони Patriot до США, а за згоди Токіо американці можуть передати їх і європейським партнерам.

І хоча передача цих ракет заборонена Україні, яка перебуває у стані війни, рішення Японії сприяє західним партнерам підтримати засобами ППО Київ, а японській стороні допомагає поповнити її запаси.

Можливо, цей внесок виглядає досить скромним порівняно з західними партнерами, але для Японії це значний крок у бік її власної еволюції у питаннях подолання серйозного експортного контролю.

Тим часом японський уряд взяв на себе ініціативу з реконструкції та повоєнної відбудови України, що дає змогу використати свій власний досвід у відновленні після війни та руйнівних стихійних лих.

Японія, Данія та Норвегія виявилися серед лідерів підтримки України з початку повномасштабного вторгнення.

Криза управління США викликає не лише серйозне занепокоєння по всьому світу, але й підштовхує малі та середні держави до ініціатив на тих ділянках, де вони можуть бути корисними.

Усі три країни виявилися надійними партнерами України та відстояли її, коли інші зупинилися: якщо йдеться про надання необхідного озброєння, приєднання до чеської ініціативи з придбання артилерійських снарядів чи фінансування українського бюджету.

Тим часом, кожна з них підтверджує готовність "постояти поруч з Україною", вчинити конкретні дії та підтримувати її на довготерміновій основі. Це дійсно робить їх надійними партнерами, які були випробувані війною.